вернутьс¤ на главную страницу
"Ѕолезнь к смерти", —ерен јабье ьеркегор, христианский философ.
—учасну основу приватност≥ можна знайти в «агальн≥й декларац≥њ прав людини 1948 року, що в основному захищаЇ територ≥альну та комун≥кац≥йну приватн≥сть. «г≥дно статт≥ 12 декларац≥њ "н≥хто не може зазнавати безп≥дставного втручанн¤ у його особисте та с≥мейне житт¤, безп≥дставного пос¤ганн¤ на недоторкан≥сть його житла, таЇмницю його кореспонденц≥њ або на його честь ≥ репутац≥ю. ожна людина маЇ право на захист законом в≥д под≥бних утручань чи пос¤гань"
÷≥ла низка м≥жнародних угод ≥з прав людини маЇ посиланн¤ на приватн≥сть ¤к на право. «окрема, статт¤ 8 ™вропейськоњ онвенц≥њ з прав людини захищаЇ право на приватн≥сть таким чином:
1. ожна людина маЇ право на повагу до њњ особистого ≥ с≥мейного житт¤, житла й таЇмниц≥ листуванн¤.
2. ƒержава не може втручатис¤ у зд≥йсненн¤ цього права ≥накше н≥ж зг≥дно ≥з законом та у випадках, необх≥дних у демократичному сусп≥льств≥ в ≥нтересах нац≥ональноњ ≥ громадськоњ безпеки або економ≥чного добробуту крањни, ≥з метою запоб≥ганн¤ заворушенн¤м ≥ злочинам, дл¤ захисту здоров'¤ або морал≥ чи з метою захисту прав ≥ свобод ≥нших людей."
≤нтерес до права на приватн≥сть зр≥с у 60-х, 70-х роках ’’ стол≥тт¤ з по¤вою ≥нформац≥йних технолог≥й. ѕотенц≥йн≥ можливост≥ дл¤ стеженн¤ з допомогою потужних комп'ютерних систем ставив на перший план вимоги встановленн¤ спец≥альних правил щодо збору та об≥гу ≥нформац≥њ особистого характеру. ” багатьох крањнах це право було в≥дображено у конституц≥¤х. ѕоходженн¤ сучасного законодавства в ц≥й сфер≥ було закладено першим у св≥т≥ законом про захист даних, ¤кий було введено в д≥ю на земл≥ √ессе в Ќ≥меччин≥ в 1970 роц≥. Ќаступними були нац≥ональн≥ законодавч≥ акти Ўвец≥њ (1973), —получених Ўтат≥в (1974), Ќ≥меччини (1977) та ‘ранц≥њ (1978).
« цих закон≥в виникло два надзвичайно важливих м≥жнародних ≥нструменти. ÷е - прийн¤та в 1981 роц≥ онвенц≥¤ –ади ™вропи "ѕро захист ос≥б у зв'¤зку з обробкою ≥нформац≥њ про особу та в≥дсутн≥стю обмежень на перем≥щенн¤ такоњ ≥нформац≥њ" та ѕравила забезпеченн¤ захисту приватност≥ у зв'¤зку ≥з транскордонним перем≥щенн¤м ≥нформац≥њ про особу, встановлен≥ ќрган≥зац≥Їю ≈коном≥чного —п≥вроб≥тництва та –озвитку (ќ≈—–), ¤кими визначено спец≥альн≥ вимоги стосовно об≥гу електронних даних. ќднак, у всьому св≥т≥ зростаЇ стурбован≥сть застосуванн¤ електронних технолог≥й у сучасних системах ≥дентиф≥кац≥њ. ƒл¤ того, щоб розгл¤нути детальн≥ше суть проблеми, звернемос¤ до досл≥джень пана —аймона ƒев≥са, генерального директора Privacy International, наукового сп≥вроб≥тника Ћондонськоњ Ўколи економ≥ки. ќтож, у тому чи ≥ншому вигл¤д≥ ≥дентиф≥кац≥йн≥ картки використовуютьс¤ у багатьох крањнах св≥ту. “ипи карток, њх зм≥ст та функц≥њ дуже р≥зн¤тьс¤. Ѕлизько ста крањн мають оф≥ц≥йн≥ обов'¤зков≥ ≥дентиф≥кац≥йн≥ картки, що використовуютьс¤ дл¤ р≥зних ц≥лей. ќднак у багатьох розвинених крањнах таких карток не ≥снуЇ. —еред них: —Ўј, анада, Ќова «еланд≥¤, ≤рланд≥¤, крањни п≥вноч≥ й Ўвец≥¤. Ќе мають таких карток зокрема, Ќ≥меччина, ‘ранц≥¤, Ѕельг≥¤, √рец≥¤, Ћюксембург, ѕортугал≥¤ та ≤спан≥¤.
«агалом, особливо в розвинених крањнах, ключовим елементом карток Ї њх номер. ¬≥н використовуЇтьс¤ ¤к адм≥н≥стративний механ≥зм дл¤ р≥зних ц≥лей. ” багатьох крањнах номер Ї загальним засобом, що забезпечуЇ доступ до ≥нформац≥њ про д≥¤льн≥сть власника картки у р≥зних сферах житт¤. ƒосл≥дженн¤ ≥дентиф≥кац≥йних карток по всьому св≥тов≥ ви¤вл¤Ї багато ц≥кавих факт≥в. Ќайб≥льш важливим серед них Ї фактична в≥дсутн≥сть карток у крањнах загального права. Ќ≥ економ≥чний, н≥ пол≥тичний розвиток крањни не визначаЇ на¤вн≥сть карток. Ќ≥ ћексика, н≥ Ѕангладеш њх не мають. «а останн≥ роки ≥дентиф≥кац≥йн≥ картки почали пов'¤зуватис¤ ≥з системою реЇстрац≥њ, ¤ка, у свою чергу, лежить в основ≥ державного управл≥нн¤. ¬ таких системах, наприклад, в ≤спан≥њ, ѕортугал≥њ, “ањланд≥ та —≥нгапур≥, ≥дентиф≥кац≥йн≥ картки стали лише одним пом≥тним компонентом набагато б≥льшоњ системи. « по¤вою магн≥тних стр≥чок та м≥кропроцесорних технолог≥й ц≥ картки стали також засобом доступу до державних послуг. “аким чином, картки стали поЇднанн¤м засоб≥в обслуговуванн¤ та ≥дентиф≥кац≥њ.
≤снуЇ багато причин запровадженн¤ ≥дентиф≥кац≥йних карток. –асов≥, пол≥тичн≥ й рел≥г≥йн≥ ознаки часто були п≥дставою дл¤ старих систем ≥дентиф≥кац≥њ. Ќебезпека повстанн¤ або пол≥тичний екстрем≥зм, дискрим≥нац≥¤ за рел≥г≥йними ознаками часто Ї мотивац≥Їю введенн¤ систем ≥дентиф≥кац≥њ, що повинно було б змусити ворог≥в держави зареЇструватис¤, або зробити њх становище вразливим за в≥дсутност≥ необх≥дних документ≥в. ’оча дотриманн¤ правопор¤дку Ї основною мотивац≥Їю запровадженн¤ ≥дентиф≥кац≥йних карток у багатьох крањнах, дл¤ пол≥ц≥њ ц≥ переваги ви¤вилис¤ незначними. јсоц≥ац≥¤ Ќачальник≥в ѕол≥ц≥њ (Association of Chief Police Officers) пов≥домила, що њњ члени схил¤ютьс¤ до добров≥льноњ системи, а в раз≥ запровадженн¤ обов'¤зковоњ картки вважають, що вона може зашкодити стосункам ≥з громадськ≥стю. ер≥вництво √олландськоњ пол≥ц≥њ не п≥дтримало пропозиц≥ю щодо введенн¤ аналог≥чноњ системи за схожими мотивами.
Ќа думку представник≥в пол≥ц≥њ обох крањн головною проблемою, ≥з ¤кою вони стикаютьс¤ у боротьб≥ ≥з злочинн≥стю Ї не в≥дсутн≥сть ≥дентиф≥кац≥йних процедур, а зб≥р доказ≥в та пересл≥дуванн¤ правопорушник≥в. ќдним ≥з непередбачуваних насл≥дк≥в запровадженн¤ ≥дентиф≥кац≥йних карток може бути зростанн¤ к≥лькост≥ злочин≥в у сфер≥ п≥дробки документ≥в. «долавши один раз перешкоди при ≥дентиф≥кац≥њ, злочинц≥ можуть користуватис¤ картками в ≥нших випадках.
ќтож, ймов≥рно, що наступним кроком у боротьб≥ з п≥дробкою карток буде розташуванн¤ ≥дентиф≥кац≥йних засоб≥в на т≥л≥ людини з метою запоб≥ганн¤ фальшив≥й ≥дентиф≥кац≥њ: начертанн¤ "покладене буде ... на праву руку њх чи на чоло њх, ≥ що н≥кому не можна буде н≥ купувати, н≥ продавати, кр≥м того, хто маЇ це начертанн¤, чи ≥м'¤ зв≥ра, чи число ≥мен≥ його" (ќдкр. 13, 16-18)